Бувають зустрічі, які залишають по собі не лише автографи, а й «монетки здачі», що називаються життям. 30 січня в Українському Вільному Університеті відбувся творчий вечір письменниці Ірени Карпи. Це був не просто стендап, а глибока рефлексія про те, ким ми стаємо під час війни і ким залишимося після неї.
? Про «множинну особистість» як ознаку геніальності
Ректорка УВУ, професорка Лариса Дідковська, відкрила вечір влучним психологічним аналізом:
«Пані Ірена – багатогранна особистість. Колись це називали “множинною особистістю” і лікували. Тепер ми знаємо: це геніальність і талант. Відрізнятися від норми – нелегко, це вимагає особливих якостей. Дякую Вам за цю “нелегку ношу”, яку Ви несете з такою гідністю».
? Головна новинка: «Він повертається в неділю»
Центральною подією стала презентація нового роману Ірени Карпи – «Він повертається в неділю». Це найсильніша і найвідповідальніша робота письменниці, написана вже під час повномасштабного вторгнення. Це книга про трансформацію, ПТСР і пошук «тихого місця» в душі, коли навколо штормить.
В стінах університету Ірена зачитала пронизливий монолог головного героя, ветерана Атрея. Ці слова змусили залу затамувати подих:
«Кожна війна колись закінчується, залишаючи по собі мертвих і тих, кого їй не вдалося спіймати… Ці монетки здачі називаються життя. Хтось вдало інвестує свою здачу в бізнес, робить кар’єру… а хтось стоїть і дивиться на свої монетки, як я дивлюся зараз. Непоказні, але цінні, бо подаровані відпливом».
Цей текст – про найважче: про те, як виживати потім, коли стріляти вже не треба. Як змити пил війни з обличчя і серця, коли світ навколо чекає, що ти станеш «колишнім», а ти вже ніколи ним не будеш.
⚓️ Мюнхен – Київ – Париж
Ірена поділилася особистими історіями, що пов’язують її з Мюнхеном. Виявилося, що саме тут народжувалися імена її дітей та ключові метафори її книжок. Вона говорила про досвід вимушеного переселенства, про жінок, які вдень прибирають готелі, а вночі проєктують електричні системи, і про те, як важливо не «опускати руки», де б ти не був.
?️ Солідарність у дії
Зустріч мала важливу благодійну складову – збір коштів на потреби Окремий батальйон Вовки Да Вінчі. Культура під час війни – це не про розваги, це про пам’ять і підтримку тих, завдяки кому ми можемо зустрічатися, читати й мріяти про «тихе місце біля моря».
Дякуємо Ірені за цей вечір – чесний, смішний і до сліз справжній. За те, що нагадала: навіть якщо ми станемо «тінню», головне – де ми залишимо свою частку землі.
Заходьте до бібліотеки УВУ за новими книжками та діліться враженнями! ?
? Доктор Лілія Бондаренко
? Денис Долженко
